Ви є тут

Мобілізація суглобів

Версія для друкуВерсія для друку

Методики мобілізації суглобів кінцівок застосовуються для відновлення рухливості суглобів, корекції м'язово- суглобового дизбалансу, покращення трофіки та створення передумов до формування нових рухів. Мобілізація починається з впливу на великі суглоби (кульшові, колінні, плечові), з наступною дією на дрібні суглоби китиці руки та ступні.

Відомо, що порушення тонусу у певних групах м'язів сприяють виникненню функціональних блокад у суглобах кінцівок. Це обмежує рухливість не тільки самого суглоба, але і навколишніх його м'язів, сухожиль і зв'язок. Поступово у всіх цих тканинах наростають дистрофічні зміни, погіршення трофіки, що приводить до вкорочення уражених м'язів. У суглобах виникають контрактури спочатку функціональні, котрі можуть бути ліквідовані в процесі активного лікування, а у важких випадках - органічні, коли рух в суглобі цілком відсутній.

Використовуються класичні і запропоновані нами прийоми мобілізацій, спрямовані на плавне виведення суглоба за межі фізіологічного об'єму пасивного руху з дозованим навантаженням на зв'язковий апарат суглобу. Широко використовується методика тракції у поєднанні з вібраційними рухами, а також імпульсні техніки "простукування" за ходом суглобової щілини спрямовані на пасивне розклинювання заблокованих суглобів і досягнення "центрації" суглобових поверхонь.

Протягом курсу лікування інтенсивність проведення мобілізації поступово збільшується. При наявності показів проводиться мобілізація скронево -нижньощелепних суглобів, що в поєднанні зі спеціальним масажними прийомами сприяє покращенню артикуляції.